Дивна рiч ця ваша "пам'ять". З нею iнодi нестерпно жити, коли всi спогади деформуються у докори сумлiння. А iнодi - тiльки завдяки iй i живеш. Заплющуеш очi i,наче вмикаючи подумки прожектор, переглядаеш власне дитинство, першi вiдчуття, коли сiв на велосипед, коли бабуся напекла пирiжкiв зi сливами, незграбний поцiлунок бiля твого пiд'iзду, момент, коли вдягли одне одному обручки, коли вона сказала "так", першу посмiшку твоеi донечки.
Дивна рiч ця ваша "пам'ять". Коли через неi не зможеш бiльше дивитись у вiчi колишнiм, бо свiдомiсть можна примусити "забути", а тiло все ще пам'ятатиме дотики. Коли небо вiдбере найдорожче: батькiв, коханих, друзiв - все рiвно пам'ять й далi ятритиме рани.I чомусь завжди триматиме у своiх обiймах образи, зраду, тих, хто робив тобi боляче, вiдпускаючи з часом все свiтле й хороше.
Дивна рiч ця ваша "пам'ять"...Без неi ми були б одне одному незнайомцями, проте, й з нею стаемо одне одному чужими (c) Леона Вишневська

• 
• 
•