Все, про що я завжди хочу нагадати собi та iншим - це про час. Про те, яка вiн розкiш сам по собi, i що то ми самi щосекунди обираемо, на що його витратити: на насолоду чи на страждання. Бо нi насолода, нi страждання не потребують особливих причин для iх виникнення. Можна насолоджуватися тим, як вода огортае твоi пальцi, коли занурюешся в озеро, чи страждати вiд того, що на березi озера тебе не чекае "мазераттi", а когось же десь чекае. I тiльки якби ми знали, що наступноi години життя закiнчиться, ми б точно не парилися анi негараздами на роботi, анi тим, що наше авто недостатньо круте, анi тим, що з погодою у вiдпустцi не дуже пощастило. Ми б точно думали про одне: ця вода протiкае менi крiзь пальцi i я вiд цього щасливий аж до глибинноi клiтинноi структури (c) Iрена Карпа

• 
• 
•