Життя - цiкава штука. Як i життева мудрiсть. Спочатку -крила за плечима. Але знаходишся в рамка. Час iде. Iдеш по дорозi. Здаеться - машинiст (як у Макаревича). Але ж - нi. Пасажир. Час iде. Дивишся на життя - все е - житло, грошi, можливiсть - але не вистачае ... не знаю, чого... iскорки життя... десь, на якiйсь розвилцi (i знаеш, можливо, на якiй) пiшов не туди...i от... маю те, що маю. А маю що? Те, що сказав, п"янку наодинцi, пустку, вакуум. I, як пощастить, кругосвiтку.