Із серії "Невідправлені листи.НИМ ніколи не читані-не були і не будуть"
Що таке шкіра?Захисний покрив тіла і все?Чому ж тоді дотик саме твоєї руки творить зі мною страшні речі?Чому твоє тепло гріє мене так довго?Саме твої пальці обвивають мої долоні та не хочу виривати руки саме з твоїх?
Що таке запах?Чому ти пахнеш якимись польовими травами взимку?Чому твій запах залишається в моїй пам'яті,якщо пам'яті на запахи взагалі не існує?
Очі.Вони для того,що б бачити,вірно?Чому ж ти ними пронизуєш?Навіщо було забирати стільки синяви в небес?А глибини у моря?Так,можливо це все банально звучить,але так!Я можу безкінечно в твої очі дивитись...Вони кожної секунди змінюються,грають новими гранями та іскрами.А я...Дякую небесам,що вони дають мені змогу ці зміни бачити та помічати!
Безліч питань у мене до тебе.Та,напевне,ти сам не знаєш на них відповідь.А,може,хочеш запитати щось сам,та не зважуєшся на це.
Підставляючи своє обличчя сонцю,згадала твої поцілунки...Теплі,м'які дотики до моєї шкіри,зовсім,як проміннячко...А ще-я йшла та вітер дув мені в обличчя-теплий такий,лагідний...Не знаю,дурня це все,але все навколо тебе нагадує...
Останнім часом я думаю про твою посмішку.Можливо,я почала її цінувати з того часу,як ти став сумувати?А,можливо,тому що тоді твє обличчя змінюється кардинально.А може...може тому,що посміхнувся-саме це ти зробив пісяля першого поцілунку...Хтозна...

• 
• 
•