[B]Урок Метелика[/B]
Одного дня в коконі з’явилася маленька щілина, людина, що випадково проходила повз, зупинилася та побачила, як через цю маленьку щілину намагається вибратися метелик. Пройшло багато часу, метелик ніби здався, а щілина залишалася такою ж маленькою. Здавалося, що метелик зробив все, що міг, і ні на що більше в нього сил не залишилося.
Тоді людина вирішила допомогти метелику, взяла ножа та розрізала кокон. Метелик одразу ж випорхнув. Але тільце його було слабким, крила були прозорими та ледь ворушилися.
Людина продовжувала спостерігати, сподіваючись, що ось-ось крила метелика розправляться та зміцніють і він полетить. Але нічого не відбулось!
Решту життя метелик тягнув по землі своє слабке тіло та нерозправлені крила. Він так і не зміг злетіти.
А все через те, що людина, бажаючи йому допомогти, не розуміла, що зусилля для того, щоб вийти крізь вузьку щілину, потрібні метелику, аби рідина із його тіла перейшла в крила і наповнила їх життям. Життя змушувало метелика з труднощами залишати цю оболонку, щоб він міг рости та розвиватися.
Іноді саме зусилля потрібне нам. Якби нам було дозволено жити, не зустрічаючи жодних труднощів, ми були б обділені. Ми не стали б такими сильними, якими ми є зараз. Ми ніколи б не змогли літати.

[I][B]Я просив сил... А життя дало мені труднощі, щоб зробити сильним.
Я просив мудрості... А життя дало мені проблеми для розв’язання.
Я просив багатства... А життя дало мені розум та мускули, щоб я міг працювати.
Я просив можливість літати... А життя дало мені перепони, щоб їх долати.
Я просив кохання... А життя дало мені людей, щоб я міг їм допомагати.
Я нічого не отримав з того, що просив. Але я отримав все, що було мені необхідно.[/B][/I]

p.s.
скільки всього звалюється інколи на мене ... просто навіть не знаю як то всьо маю подужати ... представлення дисертації, яка ще не готова ... купа пар ... комп*ютер, який не працює вдома ...
подруга каже - тішся тим що маєш ... так і роблю ... але інколи навіть не знаю ... що далі????
вдалого усім дня!

• 
• 
•