ось і добігає до кінця неділя ... вдячна Богу за ці вихідні ... за те, що встигла і не встигла ... і так всього не переробиш ... втомилась я трохи ... але помаленьку крокую до однієї з мрій ... я й досі не навчилась дивитись на світ іншими очима ... не можу закривати очі на певні миті ... дещо мене направду обурює ... середина кипить ... але ... треба йти далі ... завтра буде безперечно новий день ... новий тиждень! ... нова я ...

ось щойно перелистуючи сторінки коротких історій для душі натрапила на таку:
[B][I]ВАЖКА ДРУЖБА[/I][/B]
Пес і Кінь жили душа в душу. Обидвоє за найменшої нагоди виявляли один одному свою приязнь.
Пес приносив коневі найсмачніші кості з тих, які йому вдавалося роздобути, а кінь відкладав для пса найвідбірніший овес.
Вони так сильно любили одне одного, що обоє померли з голоду.

[I]Моїм щастям є я — не ти.
І не тому, що ти не хочеш мені його дати.
А тому, що тоді я був би вже не я.
Коли б я мінявся тільки для того,
щоб задовольнити твій егоїзм,
я б не міг бути щасливим.
Коли б ти критикував мене за те,
Що я не думаю твоїми думками
І бачу не так, як ти бачиш -
Я б не міг бути щасливим.
Ти називаєш мене бунтівником.
Але кожного разу,
Як я з тобою не погоджуюся,
Мені не йдеться про те, щоб змінювати тебе.
"Ти мусиш бути тим, ким я є".
Але я не хочу,
Щоб ти казав мені, ким маю стати.
Ти говорив, що я прозорий
І що про мене дуже легко забути.
То навіщо ти скористався моїм життям,
Аби довести самому собі,
Ким, власне, ти є?[/I] (с) Бруно Ферреро

p.s. ... я доведу собі і всім навколо, що ... хвильку ...

• 
• 
•