Самотній (переклад вірша Едгара По)

Коли я був мале дитя
Як інші Світ не бачив я,
Бо погляд інших на зиму
Був як у мене на весну.
І джерело всіх бід та болю
Я мав своє, свою мав долю,
І біль у серці, як в пітьмі
Коли кохав на самоті.
Моє дитинство як світанок,
З мільйоном хибних забаганок,
З безодні лиха та добра
Секрети всі дізнався я.
Від річок, вітрів палючих
Через гори, через кручі,
Від проміння золотого
Що танцює знов довкола.
Від дощів, штормів жахливих,
Та блискавок білокрилих,
Я тікав від хмар мов круки
Та тягли до мене руки,
Як вогню пекельний жар,
Демони із чорних хмар

• 
• 
•