... цілком задоволена своїм життям, тобто не цілком, але задоволена ... мені інколи здається, що на всі мої прагнення і старання якось тепло-емоційно ставитись до людей, які мене оточують нема відповіді, тобто, що їм не потрібне це тепло, моє емоційне ставлення їм байдуже ..., а я їм його нав*язую, але якщо про це не думати, то не так вже й сумно, хоча воно чомусь завжди думається ...
... вчора кружляла у ритмі віденського вальсу, повільного вальсу, танго та квікстепу ... було так класно ... важко це просто описати ... це треба було відчути, коли крок за кроком ти забував, що навколо якісь проблеми, якісь негаразди, думки, які тобі не дають спокою, відсутність можливостей просто себе поскладати до купи ...
... згодом вечірній теплий вітер повернув в моє серце все те, чого так хотілось на даний момент, а мелодія віденського вальсу ще й до сьогодні лунає ... і захоплює ... і я живу ... усміхаюсь ... і тихенько радію ...

• 
• 
•