"дуже зворушливо, але з відтінком смутку" (с)

коли перечитую власний щоденник, то досить часто бачу перед собою ту чи іншу картину з власного життя, яку пережила, відчула в житті ... так, саме так ... тут є все ... тут просто не можливо цього забрати ... без цього мене не існує ... я сміюсь, я плачу, я радію, я сумую ... тут точиться постійна боротьба почуттів в мені ...

в продовження минулого запису, ... як отриманий коментар ...

[FONT=Times][I][B]Неважко уявити собі, що кожного оточує наготоване йому чудове життя в усій його повноті, але воно сховане за завісою, десь у глибині, невидиме, далеке-далеке. Та воно причаїлося там без відрази, не вороже, не глухе. Якщо його покликати заповітним словом, справжнім ім"ям, воно прийде. Ось таємниця чарів, які не творять, а кличуть. (с) Франц Кафка[/B][/I][/FONT]

кажуть покликати?! ... а що робити у тому випадку, коли слів ніхто не чує ... ні, здається чує ... але це вкотре гра, яку ... я повиння була б виграти??!!! ... таємницю чарів у власному житті можу розгадати тільки я ... тільки я ...

на дворі вже вечір ... темна ніч ... завтра обов*язково буде світанок у моїй душі ... надобраніч усім! ...

• 
• 
•