Как хорошо, что в Луганске есть люди, любящие стихи В. Стуса. Я впервые услышал их зимой 1982-83 года по "Голосу Америки".

Василь Стус. Это любимое стихотворение моего сына:
Терпи, терпи – терпець тебе шліфує,
сталить твій дух, отож терпи, терпи.
Ніхто тебе в недолі не врятує,
але й не зіб’є з власної тропи.
На ній і стій – і стій –допоки скону,
допоки світу й сонця – стій і стій.
Хай шлях - до раю, пекла чи полону -
тримайся й далі розпачу й надій.
Торуй свій шлях – той, що твоїм назвався,
той, що обрав тебе, як побратим.
Для нього з малку ти заповідався,
сумним осердям, поглядом сумним.
Хочется ему поклониться и попросить у него прощение...