Коли ми осмислимо свою роль на землі, хай найскромнішу і непомітну, тоді лише ми будемо щасливі. Тоді лише ми зможемо жити і вмирати спокійно, бо те, що дає сенс життя, дає сенс і смерті.

© Антуан де Сент-Екзюпері, «Планета людей»

p.s.
... в житті рішення приймаються по-різному, інколи ти відтягуєш час, щоб зробити щось, інколи – навпаки, впевнено крокуєш і не жалкуєш про зроблене … мої кроки уже зроблені ...
... з початком осені у мене кожноденне відчуття того, що саме сьогодні щось має відбутися ... відчуття, що ось вже скоро прийде лист, Хтось здивує, комусь посміхнешся, ... це як підготовка до вистави … і ось вона розпочнеться, а акторами в ній будемо - я і Ти ... дивно ...
... сьогодні прогулюючись центром я безупину вглядалась у людей навколо, у їх погляди, рухи ... намагалась знайти щось, а можливо лишень відчути їхні погляди на собі ... для чого?! ...
... я ... зрозуміла, мені просто бракує тепла ... я втомилась грати гру/виставу/дію ... я просто потребую тепла, тому я починаю шукати в оточуючих те, чого в них немає … я починаю довіряти людям, бути з ними такою, якою є насправді ... а потім ... потім ... знову ...
... можливо ...
... далі неодмінно буде ...

• 
• 
•