Ти загадка моя, ти сфінкс моєї долі,
моїх пекельних кіл склепіння голубе.
Розгублений актор, що раптом збився з ролі,
ти п'єсу завалив, але зіграв себе.

О боже мій, які побачила я очі!
Як голос твій лунав, лишався на віки.
А п'єса собі йшла... А ми були, як зодчі,
що зводили свій храм без дотику руки.

І що мені той текст, і що мені ті ролі?
І хай собі крізь люк провалиться суфлер.
Ти загадка моя, ти сфінкс моєї долі.
Ми зводили свій храм. Він є у нас тепер.

Невидимий очам, без брами і паркану.
Там тільки голос твій, твій голос та ім'я.
І коли там душа, вона недоторканна.
ти загадка моя... ти вигадка моя...

(с) Ліна Костенко

p.s.
... грає ось ця чарівна музика: http://www.youtube.com/watch?v=qoMIzXE__vI "Chris Spheeris - Lovers and Friends"

... насолоджуюсь поезією Ліни Костенко ...

... сьогодні вкотре стало боляче ... через себе ... через небажання йти ... рухатись ... досягати ... обідно за себе!!! ... розумієш, що треба, але ... зі всіх сил опираєшся цьому ...

... коли ж осягну це?! ... коли дійду до цього?! ... таємниця нерозгаданих кроків і мого ... мого короткого життя ...

... на сьогодні, надобраніч! ...

• 
• 
•