Я шукала Тебе серед тисячі зморених років.
Я шукала Тебе в лабіринтах віків.
Я не знала ні стіп Твоїх, ані кроків,
Але слід Твій здалеку мені мерехтів.
Я шукала Тебе на землі і у небі,
В сяйві місяця і у паланні комет.
Ти світився мені, мов зоря над вертепом,
Ти являвся мені на один лиш момент.
Я шукала Тебе - не втрaчала надії -
То летіла увись, то спaдала дощем.
І пославши у космос усі свої мрії,
Я, сховавшись під небом, заливалась плачем.
Я стоптала всі хмари й планети,
Мов бруківку забутих шляхів.
Упізнала і спади, і злети,
Доки погляд мій не прозрів.
І коли я прозріла - на диво! -
В своїм серці знайшла я Тебе.
Ти одвічно там жив і правдиво
Люблячи, ніжно пестив мене.

• 
• 
•