[B]ЗУСТРІЧ[/B]
Усе наше життя сплетене із зустрічей: із самими собою, з людьми, які нас люблять і не люблять, з тими, кого ми образили і хто нас образив, з тими, для кого зустріч із нами – остання зустріч. У цьому всьому, під усім плетивом буденного життя криється приховане Боже життя. Чи вдається нам подивитися на буденність не лише ззовні, а й із середини? Чи усвідомлюємо, що це Бог наказує нам когось відвідати, веде до зустрічей і хоче, щоб ми сказали іншій людині щось від Нього? А може, часто тільки вислухали, що вона має нам сказати? Часом вислухати важливіше, ніж дати найглибшу, в нашому розумінні, пораду.

[B]ЖИТТЯ[/B]
Ніхто з нас не хотів народжуватися. Хтось Невидимий кинув нас у цей світ, як Оленку й Івасика у темний ліс. Розплющуємо очі й дивуємося, що живемо. Хто з нас хотів жити?
Коли у старого Авраама народився син, його назвали Ісааком, сміхом здивованих людей. Народження людини тішить нас, але й дивує, як так сталося, що вона прийшла на світ? Часом звичайна молитва, як мелодія, що грається одним пальцем лише на одній струні, ніби вправа для рук, яку розучує учень, "Богородице Діво, радуйся. Господь з Тобою", "Богородице Діво, радуйся, Господь з Тобою", підкаже, що це Бог покликав нас на цей світ і це Він покликав нас до життя. Ми виконуємо Його поклик, бо живемо.
Життя без любові – це життя без сенсу. Лише любов є сенсом життя. А що іще? Немає сенсу в чомусь іншому.

Отець Ян ТВАРДОВСЬКИЙ

• 
• 
•