[B]Раб в ролі творця[/B]
Даючи імена речам і вчинкам, знімаєш проблему нез'ясовного.
Духовне життя перетворилася на вправи в шахрайстві заради спасіння.
Інтелект стурбований різними трюками, завдяки яким тіло живе у легкій, зручній, правда спотвореній реальності. Взагалі, люди, навчившись маніпулювати словами, розучилися дивитися на речі світлими очима.
Особисто у мене, рефлексія мабуть зародилася під час релаксації. Було у мене таке... Самотність і відторгнення. Мабуть, з того часу, тепер така бундючність і словесний пафос. Завдяки їм, я закрила для себе назавжди, як варті цікавості, три пронизливі речі:
- Невимовний всесвіт;
- Чистий об'єкт;
- І гола подія.
Ось вона - остання хоробрість при зустрічі віч-на-віч з собою. А те, що у паузах мовчання Адама було лише жестом і захисною реакцією, у мене і мені подібних, перетворилося в теорію, в беззмістовні, пихаті затерті абстракції і співзвуччя.
:)

• 
• 
•